1. (від дієслова “проучити“) Той, кого було піддано покаранню, суворому повчанню з метою виправлення або попередження.
2. (переносне значення) Той, хто отримав важкий життєвий досвід, гірку науку через власні помилки або негаразди.
проучений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |