1. Який викликає відразу, огиду, неприємні відчуття; бридкий, огидний.
2. Який дратує, сердить, докучає; неприємний, набридливий.
3. Заст. Який чинить опір, протидію; ворожий, ворожий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який викликає відразу, огиду, неприємні відчуття; бридкий, огидний.
2. Який дратує, сердить, докучає; неприємний, набридливий.
3. Заст. Який чинить опір, протидію; ворожий, ворожий.
Приклад 1:
Бач, який противний! Я йому на вухо, а вiн так i вивiз голосно.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 2:
Противний піт заливав очі, а під серцем нудило, і голова йшла обертом. Часто зупинявся, ставав біля дерева і стояв, заплющивши очі, — слухав, як у вухах дзвонило і ніби молоти били по черепу.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”