протидія

1. Дія за значенням протидіяти; активний опір, боротьба проти когось або чогось, спрямована на нейтралізацію чи запобігання чійсь діяльності, впливу, розвитку подій.

2. (у спеціальних галузях) Сукупність заходів, сил і засобів, спрямованих на виявлення, запобігання та відсіч діям противника, зокрема в контексті інформаційної, економічної, розвідувальної тощо боротьби.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сучасні теорії мотивації праці_______________________________________ 91 придбання схоронність порядок зберігання Потреби, пов’язані з неістотними об’єктами конструювання, будівництво перевага досягнення визнання прояв непорушність непохитність (для запобігання сорому, невдачі, приниженню, висміюванню) захищеність (почуття захищеності, безпеки) Потреби, які відображають амбіції, владу, досягнення, престиж протидія (протидіюче відношення, ставлення) вплив, домінування повага Потреби, пов’язані з владою людини вчення моралі агресія Садо-мозахистські потреби приниження Потреби, пов’язані з утриманням ухилення від відповідальності (бажання уникнути відповідальності) співпричетність відхилення, нехтування, знедолення, пригноблення опіка (годувати, допомагати чи захищати безпомічного) допомога (шукати допомогу, захист чи співчуття) Потреби, пов’язані з прихильністю між людьми гра усвідомлення (запитувальна позиція) Потреби в спілкуванні (бажання запитати і бути почутим) тлумачення (пояснювальна позиція) Відомий економіст Кейнс установив суттєву відміну між абсолютною та відносною потребою. За Кейнсом, існують Богоявленська Ю.В., Ходаківський Є.І.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 2:
Завдання, для рішення яких доцільно використовувати стимулювання збуту: a згладжування тимчасових коливань збуту; b короткочасне залучення уваги до фірми і її товарів з нагоди якої-небудь події або як протидія акціям конкурентів; c заохочення і мотивація яких -небудь дій з бок у споживачів або ін ших суб’єктів (торго вельних посередників або власного торговельного персоналу); d всі відповіді вірні.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |