Словник Української Мови
Буква
1. Проводити по поверхні чогось тканиною, ганчіркою, щіткою тощо, видаляючи пил, бруд або роблячи сухим.
2. Робити рідку або напіврідку масу, пропускаючи щось через сито, тертку або подрібнюючи та розтираючи.
3. Пошкоджувати або стирати поверхню чогось внаслідок тертя, постійного дотику.
4. Розтирати (тіло, частини тіла) руками або засобами для масажу з лікувальною чи гігієнічною метою.
Приклад 1:
— А може, воно і так… тоді лошенятка повибрикують ще у нас… вам, панове, видніше… — згодився з товариством Шаула, нахилився над віслючком, підняв з його вилинялої морди його ж тепле вухо і заходився тим вухом протирати закислі від сну старі віслюкові очі. — Якове, скажи татарам, щоб порозв’язували наших нетяг, бо камінці їм штрикають у животи, — ніби й не глузуючи, обернувся до Шийки гетьман.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”