протикання

[protɪkɑnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

(мед.) Патологічний процес, при якому гній або інший патологічний вміст з порожнистого органу, абсцесу чи інфекційного вогнища проривається в сусідню порожнину, тканину або назовні через утворений хід (свищ).
(тех.) Процес пробивання, утворення отвору (наприклад, у деталі, матеріалі) внаслідок механічного впливу, корозії або інших факторів.
(перен., рідк.) Дія за значенням дієслова «протикати(ся)»; просування, проникнення крізь щось, подолання перешкоди.

Граматичні форми:

н. протикання, р. протикання, д. протиканню, з. протикання, о. протиканням, м. протиканні, к. протикання