1. (у філософії, особливо в контексті вчення Григорія Сковороди) Такий, що протистоїть подвійності, матеріальній роздвоєності буття; спрямований на подолання дуалізму між духовним і матерійним, зовнішнім і внутрішнім для досягнення єдності, внутрішньої гармонії та істини.
2. (у ширшому вживанні) Позначає ідею, принцип або стан, спрямовані на усунення суперечностей, протилежностей або подвійності в будь-якій сфері; той, що прагне до єдності та цілісності.