Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до процесу (у значенні сукупності послідовних дій для досягнення певного результату); що описує або регулює порядок, хід чогось.
2. У праві: що стосується процесу, тобто встановленого законом порядку розгляду справ у суді або інших державних органах; процедурний (наприклад, процесуальне право, процесуальні норми, процесуальні дії).
Приклад 1:
Він уже знав — з розмов досвідчених арештантів — весь процесуальний та карний кодекс, всю термінологію слідчих, весь порядок і специфіку слідства, знав, що таке «протокол обвинувачення», й його роль, й його властивості — властивості гуми. Знав, що таке «двохсотка».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”