1. У християнській богословській термінології — первісний, ідеальний стан людського тіла до гріхопадіння, що характеризувався безсмертям, нетлінням і підпорядкованістю духу.
2. У філософії та релігійних вченнях — духовне або ефірне тіло, первинна, дофізична форма існування людини або сутності, що передує матеріальному воплоченню.