протонотарій

Значення

1. У середньовічній Візантії та деяких православних церквах — головний нотарій, старший секретар-референт при патріархові або високопоставленого церковного чиновника, який вів протоколи та відповідав за документацію.

2. У Римсько-католицькій церкві, зокрема в Папській курії — почесна титулована посада високого прелата, який належить до колегії нотаріусів і має певні обов’язки щодо підготовки та оформлення важливих папських документів.

3. У сучасному вжитку (переважно історичному) — старший нотаріус, керівник нотаріальної контори або нотаріального архіву в деяких країнах.

Правопис та відмінювання