Протогіменій — у візантійській церковній ієрархії: почесний титул вищого білого (не ченця) священика, який очолював особливий округ (протопопію) у Константинополі та інших великих містах, а також настоятель соборного храму.
Протогіменій — у сучасній практиці деяких православних церков (зокрема, Константинопольської та Олександрійської патріархій): почесний титул (нагородження) для священнослужителів, що надається патріархом за особливі заслуги; вищий за титул ігумена, але нижчий за архімандрита.