Значення
-
Протазис — у давньогрецькій драматургії та риториці: перша, зав’язкова частина дії, що містить експозицію та початок розвитку конфлікту; часто протиставляється розв’язці (епітазису).
-
Протазис — у логіці та лінгвістиці: перша частина умовного речення (силогізму), що містить умову (антецедент), за якою слідує наслідок (аподосис).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. протазис, р. протазису, д. протазисові, з. протазис, о. протазисом, м. протазисі, к. протазисе