1. (фонетика) Звукова зміна, при якій приголосний звук [с] виникає на місці іншого приголосного (найчастіше [к], [х], [т]) внаслідок процесу спрощення вимови групи приголосних, особливо перед іншим приголосним (наприклад, вимова [шосьть] замість [шость] від “шість”).
2. (мовознавство) Мовне явище, яке полягає у вживанні звука [с] замість етимологічно належного іншого приголосного в певних позиціях у слові, що часто є ознакою діалектних або просторечних форм (наприклад, “просинання” звука [к] у формі “песок” замість “пісок”).