просвітницький

1. Стосовний до просвітництва — історичної та культурної течії XVIII століття, що пропагувала розум, науку, освіту та критичне мислення як засоби прогресу суспільства.

2. Пов’язаний з діяльністю, спрямованою на поширення освіти, знань, культури серед народу; освітницький.

3. Характерний для ідей, методів або діячів просвітництва; проникнутий цими ідеями.

Приклади вживання

Приклад 1:
Віктор Гюґо помилявся, коли гадав, що «книга вбила собор», що просвітницький партикуляризм нового індивідуалістичного суспільства остаточно заперечив ідею універсального й абсолютного мистецтва, виплеканого Середньовіччям. Як і завжди, Линником володів дух полеміки.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: прикментик () |