Словник Української Мови
Буква
1. Великий прямокутний шматок тканини, який розстилають на ліжку під простиню або використовують для закривання матраца.
2. Розмовна назва для будь-якої великої, зазвичай грубої тканини, яку розстилають на чомусь (наприклад, на землі, столі) або використовують для покриття, захисту чи перенесення речей.
3. Заст., діал. Покривало, покривальце (на ліжко).
Приклад 1:
Чистісінько… Андрій поклав свою торбиночку з самою лише ложкою в ній на тумбу й підняв ковдру на ліжку — ліжко було застелене чистим простиралом, подушка в білій чистій наволочці, помацав — набита соломою, — все — і ковдра, і подушка, й простирало пахло креозотом і «Геліосом», але не тим, що так гарно палить і псує арештантське дрантя, а якимсь іншим. Дивився й апатично думав — логічно мусила б тут десь бути й білизна ж, і рушник.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Великі грубі пальці Комахи несподівано ніжно розвішують на протягненій шворці простирало й білу флянельову сорочку. Ірця — певне, що це Ірця — стоїть голенька, з білою кучерявою голівкою, на скронях волосинки в неї злиплися від поту, бо в кімнаті напалено, й вона сердиться.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”