Приклад 1:
— рука шурнула пiд простирадло: — Ну дай я твої грудкi прiласкаю”, — скинулась, стявшись у клубок, заволала добре артикульованим басом: “Атстаньтє, пажаллста!” — а на сусiднiх полицях, суки, як повимерло зi страху — за товар, мабуть?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
— кричала вона з заднього сидiння, наче глухому, — п’ять рокiв, вiдказував вiн, так само штивно тримаючи голову, — i спиняв кеб, i вмикав свiтло, i витягав з‑пiд сидiння зiм’яте простирадло мапи, обiруч тримаючись за нього, мов за казковий килим‑самолiт, що має чудом вивезти, й чогось чекав, втупившись у нього, їй тупо подумалося, що бiдака, мабуть, не вмiє читати, — як, ви сказали, зветься вулиця? — перекочував у ротi камiнчики неслухняних звукiв, не в змозi вимовити “Руперт стрiт”, а чи то повторити за нею, бо ж вона також говорила з акцентом, хай i не таким диркучим, “куд ю кол дере?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Біле простирадло зсунулось і оголило худе, зовсім незасмагле тіло. Заходило сонце.
— Зеров Микола, “Камена”
