Простада — у давньому українському та церковнослов’янському праві: сума грошей або майно, яке належало злочинцеві та стягувалося на користь потерпілого або його родини як відшкодування за вбивство або тяжке тілесне ушкодження; віра.
Простада — у широкому розумінні (застаріле): відшкодування, компенсація за заподіяну шкоду, обиду або злочин.