просопопея

Значення

1. У риториці та літературознавстві — стилістичний прийом, що полягає в уявному оживленні, одухотворенні неживих предметів або явищ природи, коли вони наділяються людськими рисами, здатністю мислити, говорити і діяти; оліцетворення.

2. У класичній риториці — вид вправ або фігура мовлення, що полягає в уявному зображенні діалогу з відсутньою особою або в уявленні мови від імені померлої людини, історичного персонажа, божества, тварини чи неживого предмета.

Правопис та відмінювання