просік

1. Вузька смуга, розчищена в лісі або чагарнику для прокладання лінії зв’язку, електропередачі, трубопроводу, кордону тощо; просіка.

2. Місцевість, де зроблено таку смугу; сама ця смуга як орієнтир у лісі.

3. (у топонімії) Назва окремих місцевостей, урочищ, вулиць, що походять від наявності просіки.

Приклади вживання

Приклад 1:
Піт із-за кожного волоска просік, та й так ми солоно в роті, аж гірко. Ледви я добивси на гору.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |