просічення

[prosit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “просікти” (рідше “просікати“) — утворення щілини, прорізу, отвору шляхом розрізання, пробивання або розсування чогось.

  2. Те, що просічено; щілина, проріз, отвір, утворений внаслідок такої дії.

  3. (у спеціальних галузях) Вузький прохід, коридор, прогалина, утворена в лісі, чагарнику, будь-якій зарослій місцевості шляхом вирубки або викосу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. просічення, р. просічення, д. просіченню, з. просічення, о. просіченням, м. просіченні, к. просічення

Більше записів