прошивка

1. Дія за значенням дієслова “прошивати“; результат такої дії — з’єднання, скріплення чогось шляхом проколювання та протягування нитки, дроту тощо.

2. Технічний термін, що позначає програмне забезпечення, вбудоване в апаратну частину електронного пристрою (телефону, планшета, роутера, побутової техніки), яке керує його роботою; вбудована програма, мікропрограма (англ. firmware).

3. Розмовне скорочене позначення процесу оновлення або заміни вбудованого програмного забезпечення на пристрої (“поставити нову прошивку”).

4. У поліграфії та палітурній справі — спосіб скріплення аркушів або тетрадей у блок шляхом зшивання ниткою або дротом.

5. У шитві та декоративно-ужитковому мистецтві — вид оздоблювальної строчки, виконаної на матеріалі (частіше шкірі, замші, плотному текстилі) для створення візерунка або рельєфу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Прошивка — мережка (на комірі). Прошкробати — завинити, зробити щось не до ладу («чоловік боїтьси, аби щось не прошкробав»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |