Словник Української Мови
Буква
1. Відкрита ділянка води на замерзлій поверхні річки, озера або іншого водоймища, спеціально вирубана або підтримувана для забору води, купання, полоскання білизни тощо.
2. Рідко вживана назва для отвору, прорізу, прорізаної діри в чомусь (наприклад, у льоду, стіні).
Приклад 1:
Ніч пахла водорістю, і в проруб з жальним свистом спускались вогні, до світіння розжаривши вохру. Морс, наче ведмідь в барлозі, ще не маючи спокою, губить колений глицею зір, доброзичливий рокіт.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”