1. Особа, яка проголошує релігійні проповіді, поширює вчення якоїсь релігії або релігійно-моральні ідеї.
2. Той, хто активно поширює, пропагує якісь ідеї, погляди, переконання.
проповідник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Книга Іова» розповідала «про страшний досвід суперечки людини з Богом, досвід самітності серед людей і розладу з самим собою», а «Книга Екклесіаст» з глибоким песимізмом проповідувала думку про неможливість пізнати світ, шо його вона трактувала як марний і безцільний круговорот: Марнота марнот,— сказав Проповідник,— марнота марнот: усе марнота. Яка користь людині з усіх її праць, над чим працює вона під сонцем?
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
26.01.1931 Потьомкінські селища (Аnno D. 1787) «Сонця виходять із своїх орбіт, Щоб нас огріти у благій гостині!» — Так промовляли Другій Катерині Облесні проповідник і піїт. Та посміхався царський фаворит, Галеру ведучи по хвилі синій, Де на підвалини новій твердині Мав степовий прослатися граніт.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |