пропаювання

[propɑjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Технічний термін, що означає процес з’єднання металевих деталей або елементів електричних схем за допомогою розплавленого припою для забезпечення міцного контакту та електропровідності.

  2. У ширшому значенні — дія за значенням дієслова “пропаювати“, тобто обробка, зміцнення або герметизація швів, стиків чи отворів розплавленим припоєм або іншим матеріалом з метою запобігання протіканню або корозії.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пропаювання, р. пропаювання, д. пропаюванню, з. пропаювання, о. пропаюванням, м. пропаюванні, к. пропаювання

Більше записів