1. Зникнути безвісти, загинути, переставши існувати або бути поміченим.
2. Змарнуватися, занапаститися, бути втраченим або знищеним.
3. Розм. Дуже зменшитися в обсязі, кількості або інтенсивності, майже повністю зникнути.
пропасти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І тут-таки в канал дала нурка, Хоч ми й кричали: «Схаменися, сучко!» За що пропасти бідній голові? За що, дурний баран, померти мушу?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
), — на всi її “говорила‑балакала” (давала — плакала…) вiн тiльки скупо всмiхався: ну‑ну, “Подивимось”, те його “Подивимось” з часом почало їй звучати як пароль безнадiї, попервах вона списувала таке маловiрство на рахунок провiнцiйної закомплексова‑ностi: куди, мовляв, нам, зi свинячим рилом, — “Нi, ти все‑таки менi поясни, як так можна було — пропасти, щоб нi звука, нi знаку?” — нагороїжувався, ставлячи очi рогом: “Кажу ж тобi, я не вiрив, що коли‑небудь сюди приїду!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
— Таточку… батечку… Ох, не дайте пропасти… колеть… ох, тяжко менi!.. Робiть, що знаєте… ко… колеть мене!..
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: дієслово () |