Словник Української Мови
Буква
1. Розпалити щось дуже сильно, довести до високої температури (наприклад, піч, метал).
2. Пройти, проїхати або обробити щось палаючим вогнем, полум’ям (наприклад, пропалити бур’ян паяльною лампою).
3. Розг. Витратити, прогаяти щось (гроші, час, можливість) марно, безкорисно.
4. Розг. Сильно побити, піддати фізичному впливу; іноді у значенні перемогти у сутичці, грі.
Приклад 1:
А вона якось чудно розтулила губи, так що замість поцілунку виходив один свист, і я цілував тільки її дихання… Я розсердився і покинув її одну ніччю на базарі… В кам’янську школу, після канікул, прийшов чималенький лист од Юлі, в якому вона писала, що «Ваш поцелуй прожег меня насквозь…», «хоть бы гром неба разразил мою душу….» Я думав: і який там поцілунок, і як він її міг пропалити наскрізь, коли його і не було, а був тільки порожній свист… Мені неприємно було, що Юля писала свого листа з віршами Бальмонта 1 і Сєверяніна 2 на бланках свого батька, що був управителем вугляних складів. І знову Лисиче.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”