Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка професійно займається пропагандою — систематичним поширенням певних ідей, поглядів, вчень або інформації з метою вплинути на суспільну свідомість.
2. Той, хто активно та цілеспрямовано поширює, нав’язує певні ідеологічні, політичні чи релігійні погляди.
3. Працівник засобів масової інформації, політичної чи громадської організації, основним завданням якого є пропаганда.
Приклад 1:
Літо 1941—літо 1944 — пропагандист при ЦК КП(б)У, старший співробітник Академії наук України, літпрацівник партизанського штабу України, військовий кореспондент фронтової газети.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Каже: i командир отлiчной i пропагандист небикновеной. Варя, «канєшно», дуже зрадiла й побiгла до Серьоги.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”