Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що пропадь — безвісна відсутність, зникнення кого- або чогонебудь; стан, коли щось загубилося або зникло безслідно.
2. (у конструкціях з дієсловами “пропасти“, “гинути”, “зникати” та ін.) Уживається для посилення значення повної, безповоротної втрати або знищення чогось (наприклад, “пропало пропадом”, “гинути пропадом”).
Приклад 1:
Забираймося і мовчім, і нехай цей горобець пропаде пропадом… Семен зиркнув на сплячого Наливайка, подививсь на сідло й показав горобцю кулака. Тоді він підняв з лавки загиджене горобчиком сідло, і вони разом з Петром навшпиньках ви-шурхнули з намету.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
— Пропади ти пропадом… Одному все, другому нiчого. Хiба я не бачив, як стара панi… — Коли чоловiк працює, вiн мусить за те щось .
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Та втiшити йому так i не вдалося, бо Ярина Федорiвна не стiльки була стривожена судьбою Сергiя Петренка (“пропадай вiн пропадом“), скiльки тим, що Варку вже тепер не вiзьме “благородной чоловєк”, скiльки тим, що… як же тепер бути? Чи не влетить Варцi вiд офiцерської влади за її «командира»?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”