Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “пропадати“; стан, коли щось або хтось зникає безвісти, перестає існувати або бути доступним.
2. (у переносному значенні) Втрата сили, інтенсивності, якості; зникнення, згасання (наприклад, інтересу, надії, сигналу).
3. (розмовне) Тривале перебування десь або зануреність у якусь справу, що призводить до відриву від звичайного життя або спілкування.
Приклад 1:
Федькович видавсь мені капіталом, котрий і сам себе не вміє вжити як слід, і ті, що навколо нього, не вміють, і котрий через те просто щодня пропадає і навіть деморалізує громаду приміром свого пропадання. З глибоким жалем зоставались ми з жінкою всякий раз, коли виходив од нас Федькович — а заходив він до нас частенько, хоч усі говорили про нього як про дивака та відлюдка.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”