Значення
-
(в історії Візантії та Османської імперії) право на збір державних податків з певної території або міста, а також сама територія, надана верховним правителем у тимчасове або довічне володіння за службу.
-
(переносно) привілейоване становище, сфера впливу або діяльності, контрольовані певною особою або групою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пронія, р. пронії, д. пронії, з. пронію, о. пронією, м. пронії, к. проніє