Словник Української Мови
Буква
1. Пройти повз когось або щось, рухаючись у певному напрямку; минути, проїхати, пройти повз.
2. Про час, подію тощо: настати і закінчитися; минути, пройти.
3. Закінчитися, не завдавши шкоди, не спричинивши негативних наслідків; обійтися, минути.
4. Залишити когось або щось позаду, випередивши в русі; обігнати.
Приклад 1:
Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! І з глибини пам’яті раптом повстали перед ним гнучкі постаті, десь бачені, колись здибані мельки на вулиці, ті постаті, що вражають очі на мить і лишаються в спогадах, як тихі поклики до майбутнього, перетоплюються в уяві на мрії, де об’єднано поодинокі, чуттями зібрані часточки в суцільний образ, що стає проти людини витвором іншого світу.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
Роман загомонiв швидко, мов поспiшаючи мерщiй проминути це питання: — Вот видиш, я тут на службi служу… Тут, знаєш, есть такой лiсной склад, дак я там… за прикажчика… Не очень щоб прекрасно й жить — ну та живйом как-небудь. Цю казку вiн усiм розказував, хто не знав його.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”