1. (розм.) Про кота або іншу тварину: видати характерний звук “мур”, “муркотіння”, часто виражаючи задоволення або спокій, іноді протягом певного часу або до певного моменту.
2. (перен., розм., жарт.) Про людину: тихо, невиразно або недбало щось промовити, пробурмотіти, часто самому собі або не звертаючись безпосередньо до співрозмовника.