Значення
-
(розм.) Про кота або іншу тварину: видати характерний звук “мур”, “муркотіння”, часто виражаючи задоволення або спокій, іноді протягом певного часу або до певного моменту.
-
(перен., розм., жарт.) Про людину: тихо, невиразно або недбало щось промовити, пробурмотіти, часто самому собі або не звертаючись безпосередньо до співрозмовника.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я промуркочуся, ти промуркочешся, він промуркочеться, ми промуркочемося, ви промуркочетеся, вони промуркочються