1. Так, що має виразний, багатозначний сенс; так, що багато говорить, свідчить про щось (про жести, погляди, мовчання тощо).
2. Переконливо, виразно, яскраво (про манеру говорити, викладати думки).
Словник Української Мови
Буква
1. Так, що має виразний, багатозначний сенс; так, що багато говорить, свідчить про щось (про жести, погляди, мовчання тощо).
2. Переконливо, виразно, яскраво (про манеру говорити, викладати думки).
Приклад 1:
Як відлунює в душі той голос з далекого дитинства… Інтенсивне духовно-естетичне виховання дитини особливо промовисто засвідчено на сторінках щоденника часів війни й евакуації. Попри важкі часи, значні матеріальні труднощі, пригнічений настрій і гостру ностальгію, батьки намагалися дати дочці максимум можливого, створити по змозі атмосферу духовної наповнености, розвивати інтелект і чуття прекрасного.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
А німці промовисто мовчать або промовисто граються… в «кітки й мишки». 31/VІІ — 42 р. Вчора зранку заходила Докія Гуменна.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”