Словник Української Мови
Буква
1. Утриматися від висловлювань, не сказати нічого в певній ситуації, зберігати мовчання протягом якогось часу або до кінця розмови.
2. Не відповісти на запитання, зволіти від прямої відповіді, залишивши щось невимовленим.
3. Пройти, минути (про час, подію), не викликавши обговорення, залишившись непоміченим або без коментарів.
Приклад 1:
А то й таке буває: ніби й маленький факт який, так що й промовчати за нього хочеться, а дивись — із нього наслідки виростають… Отже, не можна вам усього, що я робив, показати, і доведеться тільки в загальних рисах. Переїхав Ото я з маєтку і зробив план — як і що далі буде.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Редактори «Повісті» дуже мало займалися сею окраїною, промовчали зовсім навіть сю колонізацію (зрештою, дуже ослаблену печенізьким потопом в X віці), отже дуже легко могли промовчати племінне ім’я сих осадників — коли знали його. «Повість», зайнята тими землями, коло яких оберталася київська політика другої половини XI в., замовчала не тільки напівстрачену подонську колонізацію — вона не сказала нічого й про руську колонізацію карпатських країв.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”