Словник Української Мови
Буква
1. Прийменник, що вказує на просторове розташування між двома або кількома об’єктами, а також на часовий проміжок або абстрактні відношення; вживається з родовим відмінком. Синонімічний до прийменників “між”, “поміж”. (Наприклад: “промеж гір”, “промеж двох світів”, “промеж весни та літа”).
2. (У значенні прислівника, розмовне) Посеред, у середині, між чимось. (Наприклад: “Він став промеж”).
Приклад 1:
Адже ж, живучи промеж людей, тiльки й чуєш: там дзвонять по душi, там голосять по покiйнику, там справляють старцям обiд… Що в бога день тобi говорять: ось той недуж, той вмира, а той вмер… Ти i не оглядишся i незчуєшся, як зоставсь сам собi на свiтi: хоч i з людьми i промеж людей, та ба! Усе тобi або не такi приятелi, яких поховав, або i зовсiм незвiснi; та воно тобi усе равно, що блукаєш у дрiмучому лiсi!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
А пiсля сього не грiх нам буде i таке примiнити: от зберуться дiти на вулицю грати, та будуть промеж ними щасливiшi, та усе б то їм, замiсть iграшки, битись та лаятись, а меж ними буде дитина плохенька, смирна, покiрна, i що усяк її може забiдити. Адже правда, що батько тiєї дитини, щоб вона не перейняла худа вiд своєвольникiв, жалкуючи об нiй, кликне з вулицi до себе i, щоб воно за товариством не скучало, посадить бiля себе та й приголубить, i понiжить, i, чого вона забажа, усього їй дасть.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Защебетав, залящав, зачиркав, засвистiв, затрiщав… то стихне, нiби пошепче своїй самочцi, як її любить, а вона йому, мабуть, скаже, що й вона його любить i похваля його пiсеньки, то з радощiв i гукне на увесь садок… а як промеж того ще й носичками поцiлуються… тут вiн уже й не стямиться… зажмуриться, защебече, затерчить, що аж неначе охрипне, та знову ще дужче лясне. Задрiбоче, що аж дух йому запирається… Та усе ж то так гарно, так гарно, що розказати не можна, а на душi весело!
— Самчук Улас, “Марія”