1. Властивість або стан, коли щось має форму променів, розташоване або розходяться у вигляді променів від спільного центра.
2. (У біології, анатомії) Морфологічна ознака, що характеризує розташування частин органу (наприклад, кісток, м’язів, судин) або структур у тварини чи рослини у вигляді променів, що розходяться від центру.