Словник Української Мови
Буква
1. Відкритий прохід, отвір або розрив у чомусь суцільному (стіні, огорожі, скелі тощо), зроблений силою або руйнуванням.
2. Військовий термін: прорив у лінії оборони противника, утворений в результаті атаки.
3. Медичний термін: відкрита рана, глибоке пошкодження тканин тіла, що супроводжується розривом шкіри.
4. Переносне значення: різке порушення, перерва в чомусь безперервному або послідовному (наприклад, у думках, традиції).
Приклад 1:
Відтак гримнув потужний вибух, то повстанці розбили мур, у повітря злетів добрий шмат стіни, у пролом кинулися козаки та посполиті, деякі озброєні вилами та косами, розбігалися по місту. Край не вспокоювався, край не впокорювався.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Троянці нап’яли всі жили Та вмить пролом і заложили, І груддю стали боронить; Рутульці бісом увивались, Но на пролом не посовались, А Турн не знав, що і робить. Троянець Геленор одважний І, як буряк, червоний Лик, Горлань, верлань, кулачник страшний І щирий кундель-степовик.
— Самчук Улас, “Марія”