1. Урочисте словесне побажання комусь лиха, нещастя, яке, за віруваннями, має магічну силу здійснюватися; закляття.
2. Релігійно-церковне відлучення від церкви, анафема.
3. Розм. Сильний вигук лайки, обурення або роздратування; прокляття.
Словник Української Мови
Буква
1. Урочисте словесне побажання комусь лиха, нещастя, яке, за віруваннями, має магічну силу здійснюватися; закляття.
2. Релігійно-церковне відлучення від церкви, анафема.
3. Розм. Сильний вигук лайки, обурення або роздратування; прокляття.
Приклад 1:
Це була якась дика гортанна безвихідь і надія водночас, подяка і прохання, прокльон і сміх… І тоді Іван заплакав. Встидливі чоловічі сльози котилися по неголеному Цвичковому обличчю і капали на розжарені груди Дарусі – і вона, зібравши всі свої сили, волю і злість, таки відповіла йому «І-ва-не…».
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”