Словник Української Мови
Буква
1. Видати хрипкий, сипкий звук, зазвичай коротко або протягом певного часу (про механізми, предмети, іноді про живих істот).
2. Промовити, сказати щось хрипким, глухим голосом.
3. Перен. Ледь проіснувати, функціонувати протягом якогось часу; ледве відбутися (про подію, явище).
Приклад 1:
Драй ще встиг прохрипіти «Гад!» і, відштовхнувши правицею мого лівого плеча, впав горілиць із розплющеними в небо очима… У такій героїчній смерті вбачається трагічно-символічний зміст життя Драй-Хмари: особисто — не у лавах борців, а саме особисто рятувати українця від більшовицької навали. Він зробив все, що міг: врятував молодого українця ціною власного життя.
— Самчук Улас, “Марія”