прогульком

1. (від “прогуляти“) — спосіб пересування, коли людина йде кудись не прямою дорогою, а з відхиленнями, обходом, часто без певної мети, для прогулянки чи огляду місцевості; обхідним шляхом, кружляючи.

2. (переносно) — про спосіб виконання дії: непрямо, не звертаючись до суті справи, ухиляючись від чогось, уникаючи прямої відповіді чи рішучих дій.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прислівник () |