Древослів

Словник Української Мови

прогулькнути

[proɦulʲknutɪ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Швидко пройти, пробігти, проїхати повз когось або чогось; мигцем з’явитися й зникнути.

  2. Перен. швидко, на мить виникнути в думках, уяві, пам’яті.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прогулькнути, р. прогулькнутів, д. прогулькнутам, з. прогулькнути, о. прогулькнутами, м. прогулькнутах, к. прогулькнути

Більше записів