1. У християнській богословській термінології — стан гріховності, схильність до гріха, що, за вченням, передається людям від перших прабатьків (Адама та Єви) внаслідок їхнього першородного гріха (пор. “первородний гріх”).
2. У широкому, переносному вживанні — глибоке внутрішнє розтління, моральне виродження, повна втрата духовних орієнтирів.