Значення
-
У християнській богословській термінології — стан гріховності, схильність до гріха, що, за вченням, передається людям від перших прабатьків (Адама та Єви) внаслідок їхнього першородного гріха (пор. “первородний гріх”).
-
У широкому, переносному вживанні — глибоке внутрішнє розтління, моральне виродження, повна втрата духовних орієнтирів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прогрішення, р. прогрішення, д. прогрішенню, з. прогрішення, о. прогрішенням, м. прогрішенні, к. прогрішення