Значення
-
Видати короткий, різкий дзвінкий звук, подібний до брязкання металу, дзвоника тощо; пролунькати.
-
Пройти, проїхати або пролетіти з брязкотом, супроводжуючи рух такими звуками.
-
Перен., розм. Провести якийсь час, швидко та без особливих зусиль подолати якусь відстань або виконати дію (часто із відтінком легковажності).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я пробряжчу, ти пробряжчиш, він пробряжчить, ми пробряжчимо, ви пробряжчите, вони пробряжчать