пробряжчати

1. Видати короткий, різкий дзвінкий звук, подібний до брязкання металу, дзвоника тощо; пролунькати.

2. Пройти, проїхати або пролетіти з брязкотом, супроводжуючи рух такими звуками.

3. Перен., розм. Провести якийсь час, швидко та без особливих зусиль подолати якусь відстань або виконати дію (часто із відтінком легковажності).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |