1. З’являтися, виникати на короткий час, мигтливо, переривчасто (про світло, блиск).
2. Перен. Раптово й на мить виникати, проявлятися (про думку, спогад, почуття тощо).
проблискувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сам вiн прожив уже пiвсотнi й шiсть лiт, але сивина ледве починала проблискувати в нього у темному волосi, а оцi три сини — такi косарi, що й трава перед ними горить. Хазяйство в нього добре було, а тепер ще покращає.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |