Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність проблем, питань, що виникають у певній галузі знання, діяльності або стосуються конкретного явища, твору; коло проблем.
2. У філософії та логіці: система питань, що потребує дослідження та вирішення в межах певної теорії або вчення.
3. У мистецтві та літературознавстві: сукупність ідей, конфліктів та питань, що становлять ідейну основу художнього твору, фільму тощо.
Приклад 1:
Українська проблематика висвітлювалася у двох секційних засіданнях: «Історія українського фемінізму» (доповіді Н. Шумило «До джерел українського фемінізму» та М. Коцюбинської «Українські жінки-дисидентки 60-х років») та «Жінки в Україні» («Фемінізм у посткомуністичному українському суспільстві» С. Павличко та «Фемінізм і культ Родини в Україні» М. Рубчак зі США). Після закінчення конференції у Баті частина учасників, у тім числі й українські гості, відбули до Бірмінгема для участи у підсумковій річній конференції Британської Асоціації слов’янських та східноєвропейських досліджень (BASEES).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— Наскільки я відчула з Вашого сьогоднішнього вис тупу, проблематика роду, спадковості, традиції в усіх її’ вимірах е ключовою для Вашого світобачення? — Мабуть, Ви не помиляєтеся.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Проте слід зауважити, що порівняно з античною філософією інтерес до надбань філософії нового часу у нього значно менший, У центрі уваги Сковороди знаходиться етико-гуманістична проблематика, тоді як у новій філософії переважала тенденція до розв’язання логіко-гносеологічних проблем. З пізніших філософів Сковорода добре знав твори ареопагітиків і насамперед Діонісія Ареопагіта (V ст.).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”