1. (про рослини) Утворювати пробковий шар на поверхні стебел або коріння як захисну тканину.
2. (перен., розм.) Ставати непроникним, несприйнятливим до чогось, закриватися від зовнішніх впливів, набувати властивостей пробки.
пробковітися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |