пробачити

Приклад 1:
Тут треба було завжди напоготові увімкнений магнітофон (як і в розмовах з незабутнім Борисом Антоненком-Давидовичем) — не можу собі пробачити, що такою можливістю було знехтувано і до нащадків не вдалося донести багатьох скарбів. Запам’ятала одну таку зустріч наприкінці 60-х.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Я хотiла пiзнати даль без «Нього», але вiн не мiг менi пробачити цього. — Так, — подумала я.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
Карпо Сидорович особливо не мiг пробачити Варi, що вона жила в будинку його зятя, крамаря другої гiльдiї. I не те обурювало Карпа Сидоровича, що подружжя Петренкових проживало на цiй квартирi, не заплативши анi копiйки («цур їм пек з цiєю платнею, зять навiть сам шукав когось iз чекiстiв до себе в дiм, щоб менше робили реквiзицiй i щоб не тремтiти кожної хвилини!»), — обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка, дочка поганої бублешницi, з якою вiн от уже кiлька рокiв судиться, котру вiн знає «як облуплену» i яка, на його компетентний погляд, мiдного п’ятака не варта, — так от ця Варка задрипана насмiлилась жити в покоях його зятя, поважного крамаря другої гiльдiї!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”