1. (діал.) Те саме, що пріччя — вузька смуга землі, що прилягає до чогось, межа, край чогось.
2. (діал., заст.) Те саме, що причілок — коротка бічна стіна хати, торець будівлі.
пріч
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вранці він від’їхав пріч. Вирушали рано: йшли гусари, йшли улани, йшли піші жолдаки й ополченці.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Пріч одійди, пріч! Потопна ніч!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: t.d. () |