пріч
[prit͡ʃ] Прислівник
Буква:П
Значення
-
(діал.) Те саме, що пріччя — вузька смуга землі, що прилягає до чогось, межа, край чогось.
-
(діал., заст.) Те саме, що причілок — коротка бічна стіна хати, торець будівлі.
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘пріч’ походить від праслов’янського *ргъь, де голосний ‘ъ’ міг бути введений вторинно під впливом близького за функцією слова ‘чьпь’ (що означає ‘геть’). Це підтверджують етимологічні джерела: Фасмер (том 2, сторінка 386), Черних (сторінка 76) та Етимологічний словник української мови (том 4, сторінка 489). Також дивіться статтю про слово ‘прік’.