1. У праві: обов’язковість для суду прийняти без перевірки та доказування факти, встановлені набутим законної сили судовим рішенням у попередній справі, за умови участі тих самих осіб або їх правонаступників.
2. У логіці та методології: попереднє знання, передумова, положення, що приймається за істинне без доказів на певному етапі міркування чи дослідження.