Словник Української Мови
Буква
1. Титул, що використовувався в Російській імперії для звертання до осіб, які мали високі цивільні чи військові чини (зокрема, до генералів, таємних радників тощо), а також самі ці особи.
2. Уживається як форма ввічливого звертання чи згадування про особу, яка має такий титул.
Приклад 1:
— Мені випадало гордо швиргонути тії гроші панові в вічі, а я замість того розкис… Зрадів, що їхнє превосходительство було ласкаве мене за чуба смикнути… Лакейська душа!.. Та ні ж бо!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
— Ще не генерал, тільки на генеральській лінії… А «превосходительство» — то мій титул, як мовляють, «по должности»… Він пояснив, як зміг, що воно таке професура і через що йому здебільша пишуть «превосходительство». — А твій же чин який?
— Тютюнник Григорій, “Вир”