Титул або звертання до вищого православного духовенства (архієреїв), що вживається в офіційному мовленні або церковній літературі; дуже шановний, надзвичайно поважний (за значенням вищий за “преподобний” і “велебний”).
превелебний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Еге, превелебний отче! — обізвався князь Костянтин.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикментик (True) |